Фокача

Фокача — традиційний італійський плаский дріжджовий хліб, один із найдавніших у країні: пласкі хліби panis focacius пекли ще в Стародавньому Римі, а нині фокачу найбільше пов'язують із Лігурією. Її вважають близькою родичкою піци й невіддільною частиною італійської гастрономічної культури.

Характерні ознаки фокачі — щедре використання оливкової олії, якою просякнуте й полите тісто, та фірмові ямочки на поверхні, що їх роблять пальцями перед випіканням (у них збирається олія й сіль). Зверху фокачу зазвичай посипають морською сіллю та ароматними травами, найчастіше розмарином, а також можуть додавати оливки, помідори чи цибулю. Готова фокача має золотисту хрустку скоринку зовні та м'яку, пухку, просякнуту олією м'якушку всередині. Її їдять як самостійний хліб, закуску, основу для сендвічів чи доповнення до страв. Ароматна, ситна й проста, фокача уособлює саму суть щедрої та сонячної італійської кухні.